гасити
ГАСИ́ТИ, гашу́, га́сиш, недок., перех.
1. Припиняти горіння; тушити.
Осавула.. зганяв їх [людей] гасити пожежу (Н.-Лев., II, 1956, 196);
І не допитуйтеся у живих, що кожний із них в ті страшні часи робив:.. чи гасив у місті запалювальні бомби, чи рятував поранених (Вишня, І, 1956, 309);
*Образно. Іван одсунувсь, насупившись, гасячи в очах п’яну пристрасть (Вас., І, 1959, 301);
// рідко. Те саме, що вимика́ти.
Я гашу електрику на монтажному столі (Ю. Янов., II, 1958, 26).
2. перен. Не давати розвиватися; подавляти, глушити (у 4 знач.).
Соціалізм не тільки не гасить змагання, а навпаки, вперше створює можливість застосувати його дійсно широко, дійсно в масовому розмірі.. (Ленін, 26, 1951, 363);
Петлюра зразу ж кинувся гасити опозицію (Довж., І, 1958,160);
// Гамувати (про емоції).
Немає сумніву, що Сава Федорович таки по-справжньому відчув неприємність від своїх розмов із Захаром і гасив її в тому клопоті біля прапора (Ле, Право.., 1957, 37);
— В район мене викликають, — гасячи посмішку, відповів Дорош (Тют., Вир, 1960, 194);
// Задовольняти (бажання, потребу).
До неї [річки] також пару разів біжить щодня уся сільська худоба, щоб гасити свою спрагу (Фр., VI, 1951, 304).
3. Зменшувати або припиняти дію чого-небудь.
Якщо ж відстань між проводами дорівнює довжині хвиль, то останні будуть накладатися в протилежній фазі і гасити одна одну (Радіолокація.., 1958, 12);
Коли цей наказ [припинити пальбу], гасячи на своєму шляху стрілянину, докотився нарешті до Маковея, хлопець спочатку здивувався (Гончар, III, 1959, 438).
4. Робити недійсним, таким, що не має сили, значення.
Гасити марку; Гасити квитанцію.
∆ Гаси́ти вапно́, спец. — виготовляти вапно для будівництва, змішуючи негашене, їдке вапно з водою.
В старовину на Русі говорили замість гасити вапно творити вапно, а тому і ящик, в якому гасили, називали творилом (Таємн. вапна, 1957, 51);
Я вспокоююсь, дивлячись,.. як шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях та спускають відтак у ями (Фр., І, 1955, 226).
Словник української мови (СУМ-11)