гасити
ГАСИ́ТИ, гашу́, га́сиш, недок., перех.
1. Припиняти горіння; тушити.
Осавула.. зганяв їх [людей] гасити пожежу (Н.-Лев., II, 1956, 196);
І не допитуйтеся у живих, що кожний із них в ті страшні часи робив:.. чи гасив у місті запалювальні бомби, чи рятував поранених (Вишня, І, 1956, 309);
*Образно. Іван одсунувсь, насупившись, гасячи в очах п’яну пристрасть (Вас., І, 1959, 301);
// рідко. Те саме, що вимика́ти.
Я гашу електрику на монтажному столі (Ю. Янов., II, 1958, 26).
2. перен. Не давати розвиватися; подавляти, глушити (у 4 знач.).
Соціалізм не тільки не гасить змагання, а навпаки, вперше створює можливість застосувати його дійсно широко, дійсно в масовому розмірі.. (Ленін, 26, 1951, 363);
Петлюра зразу ж кинувся гасити опозицію (Довж., І, 1958,160);
// Гамувати (про емоції).
Немає сумніву, що Сава Федорович таки по-справжньому відчув неприємність від своїх розмов із Захаром і гасив її в тому клопоті біля прапора (Ле, Право.., 1957, 37);
— В район мене викликають, — гасячи посмішку, відповів Дорош (Тют., Вир, 1960, 194);
// Задовольняти (бажання, потребу).
До неї [річки] також пару разів біжить щодня уся сільська худоба, щоб гасити свою спрагу (Фр., VI, 1951, 304).
3. Зменшувати або припиняти дію чого-небудь.
Якщо ж відстань між проводами дорівнює довжині хвиль, то останні будуть накладатися в протилежній фазі і гасити одна одну (Радіолокація.., 1958, 12);
Коли цей наказ [припинити пальбу], гасячи на своєму шляху стрілянину, докотився нарешті до Маковея, хлопець спочатку здивувався (Гончар, III, 1959, 438).
4. Робити недійсним, таким, що не має сили, значення.
Гасити марку; Гасити квитанцію.
∆ Гаси́ти вапно́, спец. — виготовляти вапно для будівництва, змішуючи негашене, їдке вапно з водою.
В старовину на Русі говорили замість гасити вапно творити вапно, а тому і ящик, в якому гасили, називали творилом (Таємн. вапна, 1957, 51);
Я вспокоююсь, дивлячись,.. як шипить та куриться вапно, що його гасять у великих дощаних скринях та спускають відтак у ями (Фр., І, 1955, 226).
Значення в інших словниках
- гасити — гаси́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гасити — (електрику) вимикати; (емоції) гамувати, тамувати; (борг) сплачувати. Словник синонімів Караванського
- гасити — [гаситие] -ашу, -асиеш; нак. -си, -с'іт' Орфоепічний словник української мови
- гасити — гашу, гасиш, недок., перех. 1》 Припиняти горіння; тушити. || рідко. Те саме, що вимикати. 2》 перен. Не давати розвиватися; подавляти, глушити (у 4 знач.). || Гамувати (про емоції). || Задовольняти (бажання, потребу). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гасити — ГАСИ́ТИ, гашу́, га́сиш, недок., що. 1. Припиняти горіння чого-небудь; тушити. Осавула .. зганяв їх [людей] гасити пожежу (І. Нечуй-Левицький); І не допитуйтеся у живих, що кожний із них в ті страшні часи робив: .. Словник української мови у 20 томах
- гасити — гаси́ти футб. сповільнювати рух м'яча під час падіння (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гасити — А в румянці така сила, що всі квіти погасила. Румянець на лиці, робить дівчину вродливою. Гаси вогонь, поки не розгорівся. Направляй лихо завчасу, поки іще мале і ти годен подужати його. Словами, хочби й гарними, пожару не вгасиш. Приповідки або українсько-народня філософія
- гасити — (гашу, гасиш) недок., кого; мол., крим. Бити когось. <...> їй треба закохатися в одного з тих переляканих топляків, яких ми з Тюлею гасили вечорами у підворіттях <...> (А. Дністровий, Місто уповільненої дії). БСРЖ, 123. Словник жарґонної лексики української мови
- гасити — ВИМИКА́ТИ (припиняти дію чого-небудь, переривати зв'язок із загальною системою електромережі, газопроводу, водопроводу тощо), ВИКЛЮЧА́ТИ, ВІДКЛЮЧА́ТИ (газоабо водопровід); ГАСИ́ТИ рідше (електричне світло). — Док. Словник синонімів української мови
- гасити — Гаси́ти, гашу́, га́сиш, га́сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гасити — Гасити, гашу, -сиш гл. Тушить, гасить. Гасити свічку. Стала діброва палати, палати.... взяли діброву гасити, коновками воду носити. Чуб. ІІІ. 37. Словник української мови Грінченка