гвинт
ГВИНТ, а́, ч.
1. Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні.
Терентій замикає віконниці на залізні гвинти (Стельмах, Хліб.., 1959, 316);
Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка… (Кучер, Дорога.., 1958, 125).
2. Частина рухового механізму пароплава або літака у вигляді лопатей, прикріплених на валу.
За кормою клекоче і піниться збита гвинтами вода, — корабель набирає швидкість (Ткач, Крута хвиля, 1956, 123);
Прямісінько на їхню машину, свистячи в повітрі гвинтами, пікірував фашистський літак (Збан., Між.. людьми, 1955, 56).
3. у знач. присл. гвинто́м. По спіралі.
Буває випустиш оце їх [голубів] надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють над тобою у небесах (Гончар, Таврія, 1952, 24);
Немов підхоплені гарячим вітром, звелись дибки командирські коні, гвинтами повернулись в повітрі і поринули в далечінь (Довж., Зач. Десна, 1957, 153).
Словник української мови (СУМ-11)