гвинт

ГВИНТО́М (по спіралі), ГВИНТА́МИ, СПІРА́ЛЛЮ, СПІРА́ЛЬНО. Буває, випустиш оце їх (голубів) надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють у небесах (О. Гончар); Сходи спіраллю здіймалися вгору (З. Тулуб); Браслети із спірально завиненими кінцями.

Значення в інших словниках

1. гвинт — гвинт іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гвинт — [гвинт] гвиента, м. (на) гвиен'т'і, мн. гвиенти, гвиен'т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. гвинт — -а, ч. 1》 Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні. 2》 Частина рухового механізму пароплава або літака у вигляді лопатей, прикріплених на валу. 3》 у знач. присл. гвинтом. По спіралі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. гвинт — Крутка, закруток, скрутень, шруба, шрубка, шрубочка  Словник чужослів Павло Штепа
5. гвинт — ГВИНТ, а́, ч. 1. Стрижень, що має спіральну нарізку на зовнішній поверхні. В наших родичів добрі коні були і лошата, їх замикано в конюшні – на шину, гвинт в одвірках ключем закручувався (В.  Словник української мови у 20 томах
6. гвинт — А, ч., комп., див. вінт.  Словник сучасного українського сленгу
7. гвинт — (-а) ч.; крим. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 98; СЖЗ, 30.  Словник жарґонної лексики української мови
8. гвинт — ГВИНТ, а́, ч. 1. Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні. Терентій замикає віконниці на залізні гвинти (Стельмах, Хліб.., 1959, 316); Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка… (Кучер, Дорога..  Словник української мови в 11 томах