(-а) ч.; крим. Чоловічий статевий орган. БСРЖ, 98; СЖЗ, 30.
Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
гвинт —
гвинт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
гвинт —
[гвинт] гвиента, м. (на) гвиен'т'і, мн. гвиенти, гвиен'т'іў
Орфоепічний словник української мови
гвинт —
-а, ч. 1》 Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні. 2》 Частина рухового механізму пароплава або літака у вигляді лопатей, прикріплених на валу. 3》 у знач. присл. гвинтом. По спіралі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
гвинт —
ГВИНТ, а́, ч. 1. Стрижень, що має спіральну нарізку на зовнішній поверхні. В наших родичів добрі коні були і лошата, їх замикано в конюшні – на шину, гвинт в одвірках ключем закручувався (В.
Словник української мови у 20 томах
гвинт —
А, ч., комп., див. вінт.
Словник сучасного українського сленгу
гвинт —
ГВИНТО́М (по спіралі), ГВИНТА́МИ, СПІРА́ЛЛЮ, СПІРА́ЛЬНО. Буває, випустиш оце їх (голубів) надвечір, а вони на радощах підуть угору такими гвинтами, що ледве мріють у небесах (О. Гончар); Сходи спіраллю здіймалися вгору (З. Тулуб); Браслети із спірально завиненими кінцями.
Словник синонімів української мови
гвинт —
ГВИНТ, а́, ч. 1. Стрижень, що має спіральну різьбу на зовнішній поверхні. Терентій замикає віконниці на залізні гвинти (Стельмах, Хліб.., 1959, 316); Скільки йому треба було зусилля, щоб ослабілими руками одкрутить гвинти люка… (Кучер, Дорога..
Словник української мови в 11 томах