гебан
ГЕБА́Н, у, ч., діал. Ебенове дерево.
Подався Сятні до покою й ліг На ліжку з слонової кості і гебану (Фр., XII, 1953, 29);
*У порівн. Як з гебану волос чорний (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)ГЕБА́Н, у, ч., діал. Ебенове дерево.
Подався Сятні до покою й ліг На ліжку з слонової кості і гебану (Фр., XII, 1953, 29);
*У порівн. Як з гебану волос чорний (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)