гекатомба
ГЕКАТО́МБА, и, ж.
1. Іст. У стародавніх греків — жертва богам; пожертвування.
Три гекатомби: з волів, і з кізлят, і з овець тонкорунних, Три щирозлоті миски і дванадцять триніжків спижевих — Дар королівський у храм світодержця Зевеса (Фр., XIII, 1954, 316);
[Гелен:] Можна ще одвернути гнів, офірувавши для бога пишну гекатомбу з білих волів, що не були ще під ярмом (Л. Укр., II, 1951, 299).
2. перен. Жорстоке і безглузде знищення великої кількості людей.
Словник української мови (СУМ-11)