гекатомба
ГЕКАТО́МБА, и, ж.
1. іст. У стародавніх греків – жертва богам; пожертвування.
Три гекатомби: з волів, і з кізлят [козлят], і з овець тонкорунних, Три щирозлоті миски і дванадцять триніжків спижевих – Дар королівський у храм світодержця Зевеса (І. Франко);
[Гелен:] Можна ще одвернути гнів, офірувавши для бога пишну гекатомбу з білих волів, що не були ще під ярмом (Леся Українка).
2. перен. Жорстоке знищення великої кількості людей.
Для такої ніжної духовної організації, як Тичина, революція і українська гекатомба були занадто жорстоким випробуванням, щоб не завдати його талантові невиліковної рани (В. Стус);
Голодомор – одне з найстражденніших бідувань в історії нового часу, порівняти яке можна хіба що з гекатомбою єврейського етносу за нацистів (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)