геніальний
ГЕНІА́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який в генієм; винятково талановитий, творчо обдарований.
Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром (Н.-Лев., II, 1956, 414);
Пушкін — геніальний російський поет, велика гордість і радість радянського народу (Вісник АН, 6, 1949, 68).
2. Властивий генію; творчо найдосконаліший.
— Селекція — геніальне відкриття Мічуріна (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 204);
Жадобу творчості викликали у Мирного геніальні твори Т. Шевченка (Вісник АН, 5, 1949, 9).
Словник української мови (СУМ-11)