1. Словник української мови в 11 томах

геніальний

ГЕНІА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який в генієм; винятково талановитий, творчо обдарований.

Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром (Н.-Лев., II, 1956, 414);

Пушкін — геніальний російський поет, велика гордість і радість радянського народу (Вісник АН, 6, 1949, 68).

2. Властивий генію; творчо найдосконаліший.

— Селекція — геніальне відкриття Мічуріна (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 204);

Жадобу творчості викликали у Мирного геніальні твори Т. Шевченка (Вісник АН, 5, 1949, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. геніальний — геніа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. геніальний — [геин'іал'нией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. геніальний — -а, -е. 1》 Який є генієм; винятково талановитий, творчо обдарований. 2》 Властивий генієві; творчо найдосконаліший. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. геніальний — ГЕНІА́ЛЬНИЙ, а, е. 1. Який є генієм; винятково талановитий, творчо обдарований. Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром (І. Словник української мови у 20 томах
  5. геніальний — див. видатний; розумний Словник синонімів Вусика
  6. геніальний — геніа́льний (від лат. genialis – властивий генієві, плідний) найдосконаліший; створений генієм. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. геніальний — рос. гениальный (від латин. genialis — властивий генієві, плідний) — найдосконаліший; створений генієм. Eкономічна енциклопедія