геніальний

ГЕНІА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який є генієм; винятково талановитий, творчо обдарований.

Здається, бачиш чудову декорацію якоїсь світової дивної сцени, поставлену геніальним майстром (І. Нечуй-Левицький);

Навіть геніальний скульптор може зіпсувати десятки шматків найкращого мармуру, доки втілить свій задум у досконалу форму (О. Бердник);

Тільки геніальному фізику Ньютону вдалося збагнути таємницю райдуги (з наук.-попул. літ.).

2. Власт. генію; творчо найдосконаліший.

Якось виходило так, що ті погони були самі собою, а солдати самі собою – одно до одного не пасувало. В народі для таких випадків є геніальне визначення: “Приший кобилі хвіст” (І. Багряний);

Сільське господарство має сотні питань, а ви їх зводите лише до одного. І принижуєте цим і людей, і святий хліб – геніальне відкриття людини (М. Стельмах);

Жадобу творчості викликали у Панаса Мирного геніальні твори Т. Шевченка (з наук. літ.).