гепання
ГЕ́ПАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ге́пати і звуки, утворювані цією дією.
Вівчарські окрики лунають по темній штольні, перемішуючися з глухим гепанням дзюбака (Фр., IV, 1950, 25);
Біля воріт верескливо засюрчав старшинський сюрчок, і за ним долетіло сильне гепання по воротях ломакою (Епік, Тв., 1958, 435).
Словник української мови (СУМ-11)