гепання
ГЕ́ПАННЯ, я, с., розм.
Дія за знач. ге́пати та звуки, утворювані цією дією.
Вівчарські окрики лунають по темній штольні, перемішуючися з глухим гепанням дзюбака (І. Франко);
Біля воріт верескливо засюрчав старшинський сюрчок, і за ним долетіло сильне гепання по воротях ломакою (Г. Епік);
* Образно. Потрібен був час, потрібна була доброзичлива думка суспільства, щоб несправедливі наскоки припинились. Гепання критичної дубинки поволі вщухало (М. Бажан).
Словник української мови (СУМ-20)