гепарин
ГЕПАРИ́Н, у, чол. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься в тканинах внутрішніх органів та м’язів тварин;
// Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів.
Для лікування таких тяжких захворювань, як тромбофлебіти, тромбози, наслідки відморожень, лікарі часто застосовують.. гепарин, який запобігає згортанню крові (Вечірній Київ, 12.I 1968, 4).
Словник української мови (СУМ-11)