гепарин
ГЕПАРИ́Н, у, чол. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься в тканинах внутрішніх органів та м’язів тварин;
// Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів.
Для лікування таких тяжких захворювань, як тромбофлебіти, тромбози, наслідки відморожень, лікарі часто застосовують.. гепарин, який запобігає згортанню крові (Вечірній Київ, 12.I 1968, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гепарин — гепари́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гепарин — -у, ч. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься у тканинах внутрішніх органів і м'язів тварин. || Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гепарин — ГЕПАРИ́Н, у, ч., фарм., біохім. Речовина, що перешкоджає згортанню крові; міститься у тканинах внутрішніх органів і м'язів. Одержано результати... Словник української мови у 20 томах
- гепарин — гепари́н (від грец. ήπαρ – печінка) речовина, яка перешкоджає зсіданню крові. Міститься в тканинах печінки, легень, нирок, кишечника, м’язів. У медичній практиці натрієву сіль Г. застосовують як антикоагулянт. Словник іншомовних слів Мельничука
- гепарин — Мукополісахарид, сповільнює процес зсідання крові; утворюється гол. чином у печінці, легенях, м'язах, кишківнику; розчин натрієвої солі г. застосовується як препарат проти зсідання крові. Універсальний словник-енциклопедія