гепарин

гепари́н

(від грец. ήπαρ – печінка)

речовина, яка перешкоджає зсіданню крові. Міститься в тканинах печінки, легень, нирок, кишечника, м’язів. У медичній практиці натрієву сіль Г. застосовують як антикоагулянт.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гепарин — Мукополісахарид, сповільнює процес зсідання крові; утворюється гол. чином у печінці, легенях, м'язах, кишківнику; розчин натрієвої солі г. застосовується як препарат проти зсідання крові. Універсальний словник-енциклопедія
  2. гепарин — ГЕПАРИ́Н, у, чол. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься в тканинах внутрішніх органів та м’язів тварин; // Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів. Словник української мови в 11 томах
  3. гепарин — ГЕПАРИ́Н, у, ч., фарм., біохім. Речовина, що перешкоджає згортанню крові; міститься у тканинах внутрішніх органів і м'язів. Одержано результати... Словник української мови у 20 томах
  4. гепарин — гепари́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  5. гепарин — -у, ч. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься у тканинах внутрішніх органів і м'язів тварин. || Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів. Великий тлумачний словник сучасної мови