гепарин

Значення в інших словниках

1. гепарин — гепари́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. гепарин — ГЕПАРИ́Н, у, ч., фарм., біохім. Речовина, що перешкоджає згортанню крові; міститься у тканинах внутрішніх органів і м'язів. Одержано результати... Словник української мови у 20 томах
3. гепарин — гепари́н (від грец. ήπαρ – печінка) речовина, яка перешкоджає зсіданню крові. Міститься в тканинах печінки, легень, нирок, кишечника, м’язів. У медичній практиці натрієву сіль Г. застосовують як антикоагулянт. Словник іншомовних слів Мельничука
4. гепарин — Мукополісахарид, сповільнює процес зсідання крові; утворюється гол. чином у печінці, легенях, м'язах, кишківнику; розчин натрієвої солі г. застосовується як препарат проти зсідання крові. Універсальний словник-енциклопедія
5. гепарин — ГЕПАРИ́Н, у, чол. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься в тканинах внутрішніх органів та м’язів тварин; // Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів. Словник української мови в 11 томах