гепарин

ГЕПАРИ́Н, у, ч., фарм., біохім.

Речовина, що перешкоджає згортанню крові; міститься у тканинах внутрішніх органів і м'язів.

Одержано результати, що підтверджують припущення про регуляторну роль гепарину на ранніх стадіях морфогенезу нервових клітин (з наук. літ.);

// Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів.

Лiмфоцити видiляли з периферичної кровi, стабiлiзованої гепарином (з наук. літ.);

Для лікування таких тяжких захворювань, як тромбофлебіти, тромбози, наслідки відморожень, лікарі часто застосовують гепарин (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. гепарин — гепари́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. гепарин — -у, ч. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься у тканинах внутрішніх органів і м'язів тварин. || Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гепарин — гепари́н (від грец. ήπαρ – печінка) речовина, яка перешкоджає зсіданню крові. Міститься в тканинах печінки, легень, нирок, кишечника, м’язів. У медичній практиці натрієву сіль Г. застосовують як антикоагулянт.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. гепарин — Мукополісахарид, сповільнює процес зсідання крові; утворюється гол. чином у печінці, легенях, м'язах, кишківнику; розчин натрієвої солі г. застосовується як препарат проти зсідання крові.  Універсальний словник-енциклопедія
5. гепарин — ГЕПАРИ́Н, у, чол. Речовина, яка перешкоджає зсіданню крові; міститься в тканинах внутрішніх органів та м’язів тварин; // Лікарський препарат, що використовується як запобіжний засіб проти утворення тромбів.  Словник української мови в 11 томах