герань
ГЕРА́НЬ, і, ж.
1. Трав’яниста рослина родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними в двоквіткові пазушні зонтики квітками.
На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (Н.-Лев., IV, 1956, 280);
Виносили з хати фікуси, герань, калачики; обмивали листочки (Шиян, Баланда, 1957, 76);
// Субтропічна ефіроносна рослина.
Герань рожева — багаторічна вічнозелена напівкущова рослина родини геранієвих (Колг. енц., І, 1956, 394);
З сировини герані рожевої добувають ефірну олію (Ол. та ефір. культ., 1956, 318).
2. Народна назва пеларгонії.
Палали на вікні герані Та примули (Рильський, Поеми, 1957, 181).
Словник української мови (СУМ-11)