герань
ГЕРА́НЬ, і, ж.
1. Рід трав'янистих рослин родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними у двоквіткові пазушні зонтики квітками.
На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (І. Нечуй-Левицький);
Виносили з хати фікуси, герань, калачики; обмивали листочки (А. Шиян);
– Хай натруть їй тіло олією герані, мускусом і амброю, щоб прогнати з нього дикий дух степів, – сказала валіде (П. Загребельний);
Поміж фруктових дерев – стрункі ряди кипарисів, кущі жасмину, мімози, герані, тису та розмарину (Ю. Мушкетик).
2. Народна назва пеларгонії.
Палали на вікні герані Та примули (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)