герань

ГЕРА́НЬ (трав'яниста рослина родини геранієвих), ГЕРА́НІЯ, ЖУРАВЕ́ЛЬНИК, ЖУРАВЕ́ЦЬ діал. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (І. Нечуй-Левицький).

ПЕЛАРГО́НІЯ (декоративна напівкущова рослина з пухнастими квітами); ГЕРА́НЬ, КАЛА́ЧИКИ мн. (народні назви цієї рослини). Пташня обсіла вазони пеларгонії на вікнах (Ірина Вільде); На вікнах стояли вазони герані (І. Нечуй-Левицький); У багатьох вікнах цвітуть калачики (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. герань — гера́нь іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. герань — -і, ж. 1》 Трав'яниста рослина родини геранієвих із яскравими поодинокими або зібраними у двоквіткові пазушні зонтики квітками. || Субтропічна ефіроносна рослина. 2》 Народна назва пеларгонії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. герань — ГЕРА́НЬ, і, ж. 1. Рід трав'янистих рослин родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними у двоквіткові пазушні зонтики квітками. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (І.  Словник української мови у 20 томах
4. герань — гера́нь (грец. γεράνιον, від γερανος – журавель) рід одно- й багаторічних трав’янистих рослин. Поширені переважно в помірній зоні Північної півкулі. Містять дубильні речовини. Деякі види розводять як декоративні.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. герань — 1. (журавець), трав'яниста рослина зони помірного клімату пн. півкулі; в Україні найпоширеніші г. лісова, г. лучна і г. маленька; 2. народна назва пеларгонії.  Універсальний словник-енциклопедія
6. герань — ГЕРА́НЬ, і, ж. 1. Трав’яниста рослина родини геранієвих з яскравими поодинокими або зібраними в двоквіткові пазушні зонтики квітками. На вікні зеленіли молоденькі листаті фікуси та герані (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах