геєна
ГЕЄ́НА, и, ж., книжн., церк. Те саме, що пе́кло.
[Неофіт-раб:] Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш (Л. Укр., II, 1951, 236);
[Гаврило:] І коли ж погано будете бити шляхту, всі до одного підете в геєну вогненну (Корн., І, 1955, 219).
Словник української мови (СУМ-11)