Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
геєна —
геє́на іменник жіночого роду пекло книжн.
Орфографічний словник української мови
геєна —
ГЕЄНА – ГІЄНА Геєна, книжн. Пекло, а також переносно: геєна вогненна. Тату, тут тісно! Дух мій в задумі, В грудях жевріє вічна геєна (П.Карманський). Гієна. Хижа південна тварина, що живиться переважно падаллю.
Літературне слововживання
геєна —
ГЕЄ́НА, и, ж., книжн., рел.-церк. Те саме, що пе́кло. [Неофіт-раб:] Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш (Леся Українка). ◇ (1) Геє́на вогне́нна – пекло.
Словник української мови у 20 томах
геєна —
Міфічне місце вічних посмертних страждань грішників, назва якого походить від долини Єнном або Гінном, поблизу Єрусалима, де приносилися людські жертви Молоху, богові сонця, вогню і війни
Словник застарілих та маловживаних слів
геєна —
геє́на (грец. γεεννα, з давньоєвр.) міф. пекло.
Словник іншомовних слів Мельничука
геєна —
ПЕ́КЛО (місце, куди, за релігійними уявленнями, потрапляють душі грішників), АД заст., ГЕЄ́НА книжн., ТА́РТАР міф. Немає у мене гріхів.. Чого ж би я в пеклі горів? (А. Кримський); Грім креснув, і дощ полився... В ад тягли... Козак моливсь...
Словник синонімів української мови
геєна —
ГЕЄ́НА, и, ж., книжн., церк. Те саме, що пе́кло. [Неофіт-раб:] Ні, не покаюсь. Ти, старий, даремне мене геєною лякаєш (Л. Укр., II, 1951, 236); [Гаврило:] І коли ж погано будете бити шляхту, всі до одного підете в геєну вогненну (Корн., І, 1955, 219).
Словник української мови в 11 томах