гид
ГИД, ч., розм., рідко.1. род. у. Нечисть, бруд.
Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали гид з усього ринку (Сл. Гр.).
2. род. а, перен. Погана, мерзенна людина.
Не займай гида, не каляй вида (Сл. Гр.).
3. у знач. присл. ги́дко.
Такий бридкий, що гид і глянути на його (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)