гидь
ГИДЬ, і, ж., розм.
1. Те саме, що гид 1.
[Євгеній:] Усюди Кругом не видно! Пітьма, гидь і голод (Фр., IX, 1952, 19).
2. Те саме, що гад 1.
З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші (Сл. Гр.);
Великою священною війною Фашистську гидь з лиця зітрем! (Бажан, 1, 1946, 47).
Словник української мови (СУМ-11)