гилити
ГИЛИ́ТИ, лю́, ли́ш, недок., перех., розм.
1. Бити м’яч під час гри в гилки.
2. перен. Бити, лупцювати.
Він усіх гилить, нікому не змиряє (Сл. Гр.);
— Гамселити [панів], — підказав Покиван.— Товкмачити, — підказали з юрби..— Трощити! — Гепати! — Гилити! — Голомшити! — Кулачити! (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 368).
3. перен. Багато правити (про ціну).
4. перен. Багато набирати, накладати чого-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)