глибшати
ГЛИ́БШАТИ, ає, недок.
1. Ставати глибшим.
З хляпанням падає чорне жабуриння обабіч канавки — глибшає русло… (Гончар, Таврія.., 1957, 167);
Маленька Субан і циганча Челебі вигрібають з могили каміння і землю, і вона все глибшає й глибшає (Тулуб, Людолови, II, 1957,52).
2. перен. Ставати більшим; поглиблюватися.
Журба Христини ширшала, вищала, глибшала… (Мирний, II, 1954, 191);
Як горе народне згуртовує всіх! Як зближує, .здружує всіх небезпека! Як глибшає ніжність до друзів своїх!.. (Нех., Хто сіє вітер.., 1959, 247).
3. перен. Ставати темнішим.
А вечір глибшає. Рожево-сиза мла Оповиває степ, людські голубить душі, І хмарки плямами розбризканої туші Стають на обрії, подібному до скла (Рильський, І, 1956, 82);
Ніч темнішала, глибшала, і тим дужче блищав вогник у вікні (Скл., Помилка, 1933, 140).
4. перен. Ставати змістовнішим, серйознішим.
А гарно тут! Так легко в горах дишеш. Такий привабний на вершинах сніг, Що, глянувши, — і сам стаєш чистішим І глибшаєш у помислах своїх (Шер,, Дорога.., 1957, 32).
Словник української мови (СУМ-11)