глина
ГЛИ́НА, и, ж. Багатомінеральна гірська порода, перев. осадочного походження, яка з водою утворює пластичну масу; широко використовується у будівництві, гончарстві, скульптурі і т. ін.
Назносим каміння, назносимо глини, Збудуємо хатку з дверима у сіни (Коцюб., І, 1955, 426);
Є добра глина, цеглу з неї роблять… (Шиян, Баланда, 1957, 56);
*У порівн. Усе міняється, виліплюється, мнеться, мов глина творчая у скульптора в руках (Тич., II, 1947, 240).
Словник української мови (СУМ-11)