глитаєнко
ГЛИТАЄ́НКО, а, ч. Син глитая.
Останнім приплив із своїми краянами Федір Андріяка,.. який щоліта бився на сільських храмах з хутірськими глитаєнками (Гончар, Таврія.., 1957, 13);
Підводжу очі, а то наш-таки сільський один, глитаєнко. Я в його батька колись усю молодість свою проішачив (Збан., Малин. дзвін, 1958, 253).
Словник української мови (СУМ-11)