глушман
ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл. Глуха людина.
— Га! Кого вдарить? — перегукував [перепитував] Онопрій. — Мовчи, глушман,.. не перебивай, — узяв його за плечі Саливон (Кучер, Трудна любов, 1960, 428).
Словник української мови (СУМ-11)ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл. Глуха людина.
— Га! Кого вдарить? — перегукував [перепитував] Онопрій. — Мовчи, глушман,.. не перебивай, — узяв його за плечі Саливон (Кучер, Трудна любов, 1960, 428).
Словник української мови (СУМ-11)