глушман
ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл.
Глуха людина.
– Гей, відчиняй ворота! – гукнув отаман. – Чуєте, глушмани! Ще хвилина, і я з чотирьох кінців підпалю ваше гніздо! (М. Старицький);
– Га! Кого вдарить? – перегукував [перепитував] Онопрій. – Мовчи, глушман, .. не перебивай, – узяв його за плечі Саливон (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)