Словник української мови у 20 томах

глушко

ГЛУШКО́, а́, ч., зневажл.

Те саме, що глушма́н.

Чернички .. говорили йому всякі страшні слова, гадаючи, що глушко нічого з того не чує (М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. глушко — -а, ч., зневажл. Те саме, що глушман.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Глушко — Глушко́ прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
  3. глушко — див. глухий  Словник синонімів Вусика
  4. глушко — ГЛУХИ́Й ім. (людина, яка не чує або погано чує), ГЛУХА́Р розм., ГЛУХА́НЬ розм., ГЛУШКО́ зневажл., ГЛУШМА́Н зневажл., ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ зневажл. Глухий не дочує, то вигадає (прислів'я); (Федорович:) Що?.. Як ти сказав, Васильовичу? (Васильович:) Глухар! (І.  Словник синонімів української мови
  5. глушко — ГЛУШКО́, а́, ч., зневажл. Те саме, що глушма́н.  Словник української мови в 11 томах
  6. глушко — Глушко, -ка м. Глухой человѣкъ. Аф. 361.  Словник української мови Грінченка