глушман

ГЛУХИ́Й ім. (людина, яка не чує або погано чує), ГЛУХА́Р розм., ГЛУХА́НЬ розм., ГЛУШКО́ зневажл., ГЛУШМА́Н зневажл., ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ зневажл. Глухий не дочує, то вигадає (прислів'я); (Федорович:) Що?.. Як ти сказав, Васильовичу? (Васильович:) Глухар! (І. Микитенко); До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (М. Стельмах); "Чернички".. говорили йому всякі страмні слова, гадаючи, що глушко нічого з того не чує (переклад М. Лукаша); Батько, затятий мовчун, прозваний у селі глушманом, раптом заговорив (В. Речмедін); Ще буду дідом — глухою тетерею, не чутиму дзвонове "бев" та "бев!" (В. Бичко).

Значення в інших словниках

1. глушман — глушма́н іменник чоловічого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. глушман — -а, ч., зневажл. Глуха людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глушман — ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл. Глуха людина. – Гей, відчиняй ворота! – гукнув отаман. – Чуєте, глушмани! Ще хвилина, і я з чотирьох кінців підпалю ваше гніздо! (М. Старицький); – Га! Кого вдарить? – перегукував [перепитував] Онопрій. – Мовчи, глушман, ..  Словник української мови у 20 томах
4. глушман — див. глухий  Словник синонімів Вусика
5. глушман — ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл. Глуха людина. — Га! Кого вдарить? — перегукував [перепитував] Онопрій. — Мовчи, глушман,.. не перебивай, — узяв його за плечі Саливон (Кучер, Трудна любов, 1960, 428).  Словник української мови в 11 томах
6. глушман — Глушман, -на м. = глушан = глушко. Одесс. у.  Словник української мови Грінченка