1. Словник синонімів української мови

глушман

ГЛУХИ́Й ім. (людина, яка не чує або погано чує), ГЛУХА́Р розм., ГЛУХА́НЬ розм., ГЛУШКО́ зневажл., ГЛУШМА́Н зневажл., ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ зневажл. Глухий не дочує, то вигадає (прислів'я); (Федорович:) Що?.. Як ти сказав, Васильовичу? (Васильович:) Глухар! (І. Микитенко); До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (М. Стельмах); "Чернички".. говорили йому всякі страмні слова, гадаючи, що глушко нічого з того не чує (переклад М. Лукаша); Батько, затятий мовчун, прозваний у селі глушманом, раптом заговорив (В. Речмедін); Ще буду дідом — глухою тетерею, не чутиму дзвонове "бев" та "бев!" (В. Бичко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глушман — глушма́н іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. глушман — -а, ч., зневажл. Глуха людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глушман — ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл. Глуха людина. – Гей, відчиняй ворота! – гукнув отаман. – Чуєте, глушмани! Ще хвилина, і я з чотирьох кінців підпалю ваше гніздо! (М. Старицький); – Га! Кого вдарить? – перегукував [перепитував] Онопрій. – Мовчи, глушман, .. Словник української мови у 20 томах
  4. глушман — див. глухий Словник синонімів Вусика
  5. глушман — ГЛУШМА́Н, а́, ч., зневажл. Глуха людина. — Га! Кого вдарить? — перегукував [перепитував] Онопрій. — Мовчи, глушман,.. не перебивай, — узяв його за плечі Саливон (Кучер, Трудна любов, 1960, 428). Словник української мови в 11 томах
  6. глушман — Глушман, -на м. = глушан = глушко. Одесс. у. Словник української мови Грінченка