глушник

ГЛУШИ́ТЕЛЬ (пристрій, який зменшує силу звуку), ГЛУШНИ́К. У боротьбі з шумом застосовуються різноманітні глушителі, поглиначі та інші пристрої (з журналу); Нині за принципом лабіринту виготовляють глушник для двигунів внутрішнього згорання (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глушник — глушни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. глушник — -а, ч., тех. 1》 Канальний пристрій для зменшення повітряного шуму. Абсорбційний глушник — глушник, у якому зниження шуму відбувається за рахунок перетворення звукової енергії у теплову. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глушник — Глушник, -ка м. раст. = глушиця. Вх. Пч. ІІ. 32. Словник української мови Грінченка