глушник
глушни́к
-а, ч., тех.
1》 Канальний пристрій для зменшення повітряного шуму.
Абсорбційний глушник — глушник, у якому зниження шуму відбувається за рахунок перетворення звукової енергії у теплову.
Реактивний глушник — глушник, в якому зниження шуму відбувається за рахунок втрат звукової енергії на перепадах перерізів каналу та в камерах-резонаторах.
2》 Те саме, що глушитель 1).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глушник — глушни́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- глушник — ГЛУШИ́ТЕЛЬ (пристрій, який зменшує силу звуку), ГЛУШНИ́К. У боротьбі з шумом застосовуються різноманітні глушителі, поглиначі та інші пристрої (з журналу); Нині за принципом лабіринту виготовляють глушник для двигунів внутрішнього згорання (з журналу). Словник синонімів української мови
- глушник — Глушник, -ка м. раст. = глушиця. Вх. Пч. ІІ. 32. Словник української мови Грінченка