гниючий
ГНИЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гни́ти.
Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (Граб., І, 1959, 228);
Всі узбережні села проклинали сиваське безмежне болото, задихаючись від нього, від гарячого смороду мертвих, гниючих у ньому водоростей (Гончар, II, 1959, 397).
Словник української мови (СУМ-11)