1. Словник української мови в 11 томах

гниючий

ГНИЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гни́ти.

Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (Граб., І, 1959, 228);

Всі узбережні села проклинали сиваське безмежне болото, задихаючись від нього, від гарячого смороду мертвих, гниючих у ньому водоростей (Гончар, II, 1959, 397).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гниючий — гнию́чий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. гниючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гниючий — ГНИЮ́ЧИЙ, а, е. Який зазнає гниття. Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (П. Грабовський); Амебі завжди доцільніше буде дозволити самій плодитись у гниючій калюжі (В. Словник української мови у 20 томах
  4. гниючий — див. гнилий Словник синонімів Вусика