гниючий
ГНИЮ́ЧИЙ, а, е.
Який зазнає гниття.
Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (П. Грабовський);
Амебі завжди доцільніше буде дозволити самій плодитись у гниючій калюжі (В. Підмогильний);
Всі узбережні села проклинали сиваське безмежне болото, задихаючись від нього, від гарячого смороду мертвих, гниючих у ньому водоростей (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гниючий — гнию́чий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- гниючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гнити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гниючий — див. гнилий Словник синонімів Вусика
- гниючий — ГНИЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гни́ти. Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (Граб. Словник української мови в 11 томах