гниючий

ГНИЮ́ЧИЙ, а, е.

Який зазнає гниття.

Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (П. Грабовський);

Амебі завжди доцільніше буде дозволити самій плодитись у гниючій калюжі (В. Підмогильний);

Всі узбережні села проклинали сиваське безмежне болото, задихаючись від нього, від гарячого смороду мертвих, гниючих у ньому водоростей (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. гниючий — гнию́чий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. гниючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до гнити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гниючий — див. гнилий  Словник синонімів Вусика
4. гниючий — ГНИЮ́ЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до гни́ти. Зійде завтра день блискучий, Та не вспіє [встигне] відпочить, Як твій труп, у мглі гниючий, Робаки почнуть точить (Граб.  Словник української мови в 11 томах