гниття
ГНИТТЯ́, я́, с.
Дія за знач. гни́ти і гнисти́.
То було тіло, що могло б бути натурою для античних різьбярів, тіло Дискобола або молодого Гермеса, і таким його знала й любила Мар'яна, а тут воно лежало знівечене, порване, в самому розквіті приречене на смерть і гниття (О. Гончар);
В його могутньому організмі причаїлися і ревматизм, і хвороба серця, і розлад органів травлення, і ще стонадцять болячок – після гниття в окопах та ран і контузій в боях (Ю. Смолич);
Ти [Бог] стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Словник української мови (СУМ-20)