гнівити
ГНІВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. гнівля́ть; недок., перех. Викликати гнів, роздратування; сердити.
[Явдоха (з докором):] Петрусю! не гніви батька (Мирний, V, 1955, 137);
Напевно, спокій І виразність Настиних слів найбільше й гнівили Славка (Коп., Лейтенанти, 1947, 152).
Словник української мови (СУМ-11)