говірливий
ГОВІРЛИ́ВИЙ, а, е. Те саме, що говірки́й.
Напившись кави, стара Янова впадала звичайно в дуже добрий гумор і ставала дуже говірлива (Кобр., Вибр., 1954, 19);
Ольга була сьогодні збуджена і говірлива, як рідко коли (Галан, Гори.., 1956, 142);
*Образно. Білогрива, говірлива, Грає Тиса з плотарями (Нагн., Вибр., 1957, 55).
Словник української мови (СУМ-11)