говірливий
ГОВІРЛИ́ВИЙ, а, е.
Те саме, що говірки́й.
Діди сиві, говірливі .. Буркочете, говорите, – Яке ж лихо ви творите! (П. Куліш);
Напившись кави, стара Янова впадала звичайно в дуже добрий гумор і ставала дуже говірлива (Н. Кобринська);
Мати ж моя говірлива не була, зронювала одне чи друге слово чи речення, та й тих не було куди всунути в потік тітчиних (Валерій Шевчук);
* Образно. Білогрива, говірлива, Грає Тиса з плотарями (М. Нагнибіда).
Словник української мови (СУМ-20)