говірливість
ГОВІРЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.
Властивість за знач. говірли́вий.
– На жаль, це правда, – притакнув гетьман. А король, попавши у незвичайну для своєї вдачі говірливість, продовжав [продовжував]. – Не розумію поляків (Б. Лепкий);
Багатьом жінкам властива така не дуже приємна риса, як надмірна говірливість (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)