говірок

ГОВІРО́К, рка́, ч., розм.

Тихий короткий гул голосів.

У класі прокотився схвальний говірок (О. Донченко);

Притишений говірок чути в кущах ліщини... (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. говірок — говіро́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. говірок — -рка, ч. Зменш. до говір 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. говірок — див. мова  Словник синонімів Вусика
4. говірок — ГОВІРО́К, рка́, ч. Зменш. до го́вір 1. У класі прокотився схвальний говірок (Донч., V, 1957, 393); Притишений говірок чути в кущах ліщини… (Шиян, Гроза.., 1956, 448).  Словник української мови в 11 томах