говіти

ГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., рел.-церк.

Постити й відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя.

Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била... (Ганна Барвінок);

Гетьман у ті дні говів, отож проводив вечори в товаристві святих отців, намагався не гніватися й не перейматися клопітними справами (Ю. Мушкетик);

// Сповідатися і причащатися.

В свято, чи в неділю, вони [діди] вкупі йшли до церкви; в церкві ставали попліч під криласом, говіли завжди на одному тижні, звичайно, на страсному (О. Кониський);

– А як будеш говіть, то задерж в роті причастя (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. говіти — гові́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. говіти — Постити; ЖМ. сповідатися, причащатися.  Словник синонімів Караванського
3. говіти — Здійснювати говіння; готуватися до прийняття Таїнства Євхаристії, постячи, сповідаючись, відвідуючи богослужіння  Словник церковно-обрядової термінології
4. говіти — -ію, -ієш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. || Сповідатися і причащатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. говіти — ГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. — Спасенники й без того помагали мені в роботі, як говіли (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. говіти — Гові́ти, -ві́ю, -єш гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131.  Словник української мови Грінченка