говіти

ГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя.

— Спасенники й без того помагали мені в роботі, як говіли (Н.-Лев., III, 1956, 175);

Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била… (Барв., Опов.., 1902, 59);

// Сповідатися і причащатися.

— А як будеш говіть, то задерж в роті причастя (Н.-Лев., І, 1956, 67).

Значення в інших словниках

1. говіти — гові́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. говіти — Постити; ЖМ. сповідатися, причащатися.  Словник синонімів Караванського
3. говіти — Здійснювати говіння; готуватися до прийняття Таїнства Євхаристії, постячи, сповідаючись, відвідуючи богослужіння  Словник церковно-обрядової термінології
4. говіти — -ію, -ієш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. || Сповідатися і причащатися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. говіти — ГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., рел.-церк. Постити й відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била...  Словник української мови у 20 томах
6. говіти — Гові́ти, -ві́ю, -єш гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131.  Словник української мови Грінченка