1. Словник української мови в 11 томах

говіти

ГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя.

— Спасенники й без того помагали мені в роботі, як говіли (Н.-Лев., III, 1956, 175);

Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била… (Барв., Опов.., 1902, 59);

// Сповідатися і причащатися.

— А як будеш говіть, то задерж в роті причастя (Н.-Лев., І, 1956, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говіти — гові́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. говіти — Постити; ЖМ. сповідатися, причащатися. Словник синонімів Караванського
  3. говіти — Здійснювати говіння; готуватися до прийняття Таїнства Євхаристії, постячи, сповідаючись, відвідуючи богослужіння Словник церковно-обрядової термінології
  4. говіти — -ію, -ієш, недок., церк. Постити і відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. || Сповідатися і причащатися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. говіти — ГОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок., рел.-церк. Постити й відвідувати церковні служби, готуючись до сповіді та причастя. Цілий піст вона і говіла, все у куточку стояла, поклони била... Словник української мови у 20 томах
  6. говіти — Гові́ти, -ві́ю, -єш гл. Говѣть. Говів, Богу невимовно. Ном. № 132. Коли ви будете говіть? — Тоді, як хліба не стане. Ном. № 131. Словник української мови Грінченка