1. Словник української мови в 11 томах

говірок

ГОВІРО́К, рка́, ч. Зменш. до го́вір 1.

У класі прокотився схвальний говірок (Донч., V, 1957, 393);

Притишений говірок чути в кущах ліщини… (Шиян, Гроза.., 1956, 448).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говірок — говіро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. говірок — -рка, ч. Зменш. до говір 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. говірок — ГОВІРО́К, рка́, ч., розм. Тихий короткий гул голосів. У класі прокотився схвальний говірок (О. Донченко); Притишений говірок чути в кущах ліщини... (А. Шиян). Словник української мови у 20 томах
  4. говірок — див. мова Словник синонімів Вусика